seminar.md

📚 Семінар 1

Проблема походження філософії та особливості визначення її предмета

1. 🌍 Поняття світогляду. Історичні форми світогляду. Світогляд і філософія

Світогляд — це сукупність поглядів, оцінок, принципів та образів, що визначають загальне бачення, розуміння світу, місця людини у ньому, а також життєві позиції, програми поведінки та дій людей. Структура світогляду:

• Знання (наукові, життєві);
• Переконання (те, у що людина вірить і чим керується);
• Цінності (орієнтири добра, зла, краси, справедливості);
• Емоції та почуття (світовідчуття). Історичні типи світогляду: Історично виділяють три основні форми, що змінювали одна одну або співіснували:
• Міфологія (архаїчний тип): ґрунтується на емоційно-образному сприйнятті світу. Для міфу характерні синкретизм (нерозчленованість знання), антропоморфізм (наділення природи людськими рисами) та відсутність межі між реальним та фантастичним.
• Релігія: базується на вірі в надприродні сили та подвоєнні світу на «земний» (профанний) та «небесний» (сакральний). Головний акцент робиться на моральному вихованні та спасінні душі.
• Філософія: теоретично оформлений світогляд. На відміну від міфу та релігії, вона спирається не на образ чи віру, а на розум (логос), логічну доведеність та критичний аналіз. Співвідношення світогляду і філософії: Філософія є ядром світогляду, його вищою, теоретичною формою. Кожна філософія є світоглядом, але не кожен світогляд є філософією (він може бути стихійним, побутовим).

2. 🔧 Методи філософування та функції філософії

Філософія — це не лише знання, а й особливий спосіб мислення. Основні методи філософування:

• Діалектика: метод, що розглядає речі та явища у їх розвитку, взаємозв'язку та через боротьбу протилежностей.
• Метафізика: метод, протилежний діалектиці, що розглядає об’єкти як статичні, незмінні та ізольовані один від одного.
• Феноменологія: опис досвіду свідомості, як він нам наданий безпосередньо.
• Герменевтика: метод тлумачення та розуміння текстів і смислів культури. Функції філософії:
• Світоглядна: допомагає людині сформувати цілісну картину світу.
• Методологічна: розробляє загальні принципи та методи пізнання для інших наук.
• Гносеологічна (пізнавальна): досліджує механізми пізнання світу людиною.
• Аксіологічна (ціннісна): аналізує людські цінності та визначає їх ієрархію.
• Критична: піддає сумніву застарілі догми, стимулюючи розвиток знання.

3. 🧠 Специфіка соціально-гуманітарного знання та його методологія

Соціально-гуманітарне знання (СГЗ) — це сфера знань про людину, суспільство та культуру. Воно має суттєві відмінності від природничих наук (фізики, біології тощо). Особливості соціально-гуманітарного знання:

• Суб'єкт-об'єктний збіг: людина тут є одночасно і тим, хто досліджує, і тим, кого досліджують.
• Ціннісний характер: дослідник не може бути повністю нейтральним (як у хімії), він завжди має свою позицію.
• Смислоцентричність: якщо природничі науки шукають закони, то гуманітарні — смисли. Головна мета — не пояснити (через формулу), а зрозуміти.

seminar2.md

📚 Семінарське завдання 2

Людина та суспільство в античній філософії

1. 🏛️ Особливості зародження і формування давньогрецької філософії: від міфу до логосу

Процес становлення античної думки традиційно описують як перехід «від Міфу до Логосу». Це не була миттєва подія, а тривала інтелектуальна революція (VII–VI ст. до н.е.).

• Міфологічне мислення: ґрунтувалося на антропоморфізмі (олюдненні природи). Пояснення світу давалося через генеалогію богів та героїв. Світ сприймався як хаос, керований свавіллям надприродних сил.
• Філософський Логос: Логос (грец. logos — слово, розум, закон) приніс ідею об'єктивного порядку. Філософи почали шукати архе (першопочаток) — матеріальну або ідеальну основу всього сущого, яка діє за власними законами, а не за волею Зевса. Ключові етапи формування:
• Натурфілософський (досократичний): Пошук першоречовини (Фалес — вода, Анаксімен — повітря, Геракліт — вогонь). Людина тут розглядалася лише як частина мікрокосму, що підпорядкована законам макрокосму.
• Класичний (сократичний): Поворот від природи до людини. Сократ проголосив: «Пізнай самого себе», перенісши увагу з буття зірок на буття людської душі та моралі.

2. 🏛️ Давньогрецький поліс як топос формування філософії. Людина як політична істота

Філософія не могла виникнути в умовах східної деспотії; їй був потрібен поліс — унікальна форма міста-держави, що базувалася на принципах громадянської свободи та публічного обговорення. Поліс як простір істини:

• Агора (площа): Стала місцем народження діалектики. Істина в полісі перестала бути сакральною таємницею жерців; вона стала результатом публічної дискусії (змагальності — агону).
• Ізономія: Рівність громадян перед законом створила передумови для логічного обґрунтування думок. Якщо всі рівні, то перемогти в суперечці можна лише силою аргументу, а не статусу. Арістотель: Людина як «Zoon Politikon»: Арістотель у праці «Політика» визначив людину як «політичну тварину» (істоту).
• Це означає, що людина може реалізувати свою природу лише в суспільстві.
• Поза полісом людина — або звір, або бог.
• Суспільство для греків було вищим за індивіда, оскільки ціле (держава) завжди важливіше за частину. Держава — це вища форма спілкування, що створюється заради «благого життя».

3. 🌍 Соціальне буття людини в добу пізньої античності та його осмислення

Епоха еллінізму та Римської імперії кардинально змінила світовідчуття людини. Класичний поліс занепав, поступившись місцем величезним імперіям, де окремий громадянин втратив вплив на політику. Зміна парадигми: від громадянина до космополіта Філософія пізньої античності стає «ліками для душі», фокусуючись на внутрішній свободі та особистому порятунку від життєвих бур. Основні школи та їх бачення соціального буття:

• Стоїцизм (Зенон, Сенека, Марк Аврелій):
  • Проголошує ідею космополітизму: весь світ — це один великий поліс, а всі люди (навіть раби) — брати, бо мають частку божественного Логосу.
  • Соціальна роль людини — гідно виконувати свій обов'язок, залишаючись внутрішньо незворушним (апатія).
• Епікуреїзм (Епікур):
  • Пропонує стратегію втечі від суспільства: «Живи непомітно».
  • Соціальні зв'язки розглядаються як джерело тривоги. Справжнє щастя можливе лише в колі друзів, подалі від політичних чвар.
• Скептицизм (Піррон):
  • Вважає соціальні норми та закони лише умовними домовленостями. Щоб зберегти спокій духу (атараксію), людина має утримуватися від будь-яких суджень про те, що є істинним добром чи злом у суспільстві.

specs.md

1. Визначення дизартрії та її нейрофізіологічна основа

Дизартрія — це порушення звуковимовної сторони мовлення, зумовлене недостатністю іннервації мовленнєвого апарату. Нейрофізіологічна основа: Порушення виникає внаслідок органічного ураження центральної або периферичної нервової системи. Це призводить до деструкції провідних шляхів (пірамідної, екстрапірамідної систем, мозочка) або ядер черепних нервів, що забезпечують зв'язок кори головного мозку з м'язами артикуляції, дихання та голосоутворення.

2. Основні причини дизартрії в дітей

Причини поділяються на періоди дії:

• Антенатальні (внутрішньоутробні): токсикози, резус-конфлікт, інфекції матері, гіпоксія плода.
• Натальні (під час пологів): пологова травма, асфіксія, стрімкі або затяжні пологи.
• Постнатальні (після народження): енцефаліти, менінгіти, пухлини ГМ, важкі інтоксикації, травми голови в ранньому віці. Найчастіше дизартрія є симптомом дитячого церебрального паралічу (ДЦП).

3. Відмінність між бульбарною та псевдобульбарною дизартрією

Ознака	Бульбарна дизартрія	Псевдобульбарна дизартрія
Локалізація	Ядра черепних нервів у довгастому мозку	Провідні шляхи від кори до ядер (кірково-ядерні)
Характер паралічу	Периферичний (в'ялий), гіпотонус	Центральний (спастичний), гіпертонус
Симптоми	Атрофія м'язів язика, фасцикуляції (посіпування)	Відсутність атрофії, наявність патологічних рефлексів
Ковтання	Порушене (дисфагія), ризик поперхивания	Порушене, можливий насильницький сміх/плач

4. Моторні порушення при екстрапірамідній формі

Ця форма пов'язана з ураженням підкіркових вузлів. Характерні:

• Гіперкінези: мимовільні, неконтрольовані рухи м'язів обличчя та язика.
• Зміни м'язового тонусу: дистонія (перехід від низького до високого).
• Синкінезії: супутні рухи (наприклад, рух руки при спробі висунути язик).
• Відсутність стабільності артикуляційної пози.

5. Нейрофізіологічні механізми коркової дизартрії

Виникає при ураженні відділів кори ГМ, пов'язаних з функціями артикуляційних м'язів.

• Аферентна механіка: ураження постцентральної звивини (порушення кінестетики — дитина не відчуває положення язика).
• Еферентна механіка: ураження премоторної зони (порушення кінетики — труднощі переключення з одного звуку на інший).

6. Мозочкова форма дизартрії

Зумовлена ураженням мозочка або його шляхів.

• Скандоване мовлення: розбите на склади, з викривленим наголосом.
• Атаксія: дискоординація рухів язика.
• Інтенційний тремор: тремтіння язика при цілеспрямованому русі.
• Гіпотонія м'язів мовленнєвого апарату.

7. Симптоми легких дизартричних розладів (ЛДР)

Часто називають "стертою дизартрією":

• Незначна обмеженість рухів язика (важко утримувати "лопатку").
• Викривлення звуків (міжзубна або бічна вимова свистячих/шиплячих).
• Легка гугнявість (назалізація).
• Швидка втомлюваність артикуляційних м'язів під час навантаження.

8. Загальна класифікація дизартрії

Класифікація базується на локалізації ураження:

• Бульбарна (довгастий мозок).
• Псевдобульбарна (провідні шляхи).
• Екстрапірамідна (підкіркові вузли).
• Мозочкова (мозочок).
• Коркова (кора ГМ).

9. Порушення мовлення при бульбарній дизартрії

• Мовлення вкрай нечітке, "змазане".
• Сильна назалізація (повітря виходить через ніс через параліч м'якого піднебіння).
• Голос слабкий, глухий, виснажений.
• Артикуляція голосних недиференційована (звучать подібно до "а").

10. Ознаки псевдобульбарної дизартрії в мовленні

• Мовлення напружене, "здавлене".
• Порушення артикуляції складних звуків (Р, Л, шиплячі).
• Монотонність і відсутність емоційного забарвлення.
• Часте слинотеча (гіперсалівація).

11. Темп і ритм при екстрапірамідній дизартрії

Мовлення характеризується крайньою нестабільністю:

• Раптові паузи або, навпаки, неконтрольоване прискорення (тахілалія).
• Переривчастість мовлення через раптові спазми або гіперкінези.
• Ритм збивається через порушення дихального циклу.

12. Характеристика коркової дизартрії (моторика)

• При аферентній формі: дитина шукає потрібну позу (пошук артикулеми), замінює схожі за місцем творення звуки.
• При еферентній формі: дитина може вимовити звук ізольовано, але не може плавно перейти від звука до звука у слові (персеверації — застрявання на одному звуці).

13. Чи може дитина з легкою дизартрією мати збережене мовлення?

Ні, у повному розумінні — ні. Навіть при збереженні лексики та граматики, звуковимова завжди буде мати ознаки "змазаності", особливо у швидкому мовленні або при втомі. Проте інтелектуально та лінгвістично дитина може бути повністю збережена.

14. Види кінестетичних порушень

• Порушення відчуття положення органів артикуляції (дитина не розуміє, де язик).
• Порушення сприймання м'язового напруження.
• Труднощі у формуванні просторових схем рухів.

15. Порушення слухового сприймання при дизартрії

Через дефектну власну вимову у дитини вчасно не формується чіткий фонематичний слух. Вона не розрізняє на слух ті звуки, які сама вимовляє неправильно або змішує.

16. Вплив зорових порушень на розвиток

Діти з дизартрією часто мають порушення зорово-моторної координації. Це заважає їм спостерігати за артикуляцією дорослого (наслідування) та обмежує формування зорових образів предметів, що гальмує розвиток словника.

17. Затримка логічного мислення при дизартрії

Це зазвичай має вторинний характер:

• Обмеженість мовленнєвого спілкування обмежує пізнавальний досвід.
• Органічне ураження мозку може зачіпати не лише рухові, а й когнітивні зони.
• Труднощі у формуванні внутрішнього мовлення, яке є базою для мислення.

18. Всебічне логопедичне обстеження

Включає:

• Збір анамнезу.
• Огляд анатомічної будови апарату.
• Дослідження стану м'язового тонусу (спокій, рух).
• Оцінка обсягу та якості артикуляційних рухів.
• Аналіз дихання, голосу, просодики.
• Обстеження звуковимови та фонематичних процесів.

19. Фахівці медико-психолого-педагогічного підходу

Невролог (обов'язково), логопед, психолог, реабілітолог (або фахівець з ЛФК), за потреби — ортодонт та отоларинголог.

20. Дослідження позамовленнєвих функцій

Досліджують:

• Загальну моторику (координація, хода).
• Дрібну моторику рук.
• Графічні навички.
• Праксис (виконання цілеспрямованих дій) та гнозис (впізнавання).

21. Ключові аспекти обстеження артикуляційної моторики

• Тонус: спастичність, гіпотонія чи дистонія.
• Обсяг рухів: чи може язик досягти кутів рота, верхньої губи.
• Точність і переключення: здатність швидко змінювати позу (наприклад, "Посмішка" — "Хоботок").
• Наявність патологічних симптомів: тремор, синкінезії, девіація (відхилення язика вбік).

22. Важливість оцінки інтелектуальних можливостей

Це необхідно для визначення прогнозу навчання та вибору методики. Потрібно розмежовувати первинну затримку розвитку та вторинну затримку (спричинену мовленнєвим дефектом), щоб правильно побудувати програму корекції.

23. Стратегії логопедичного впливу

• Нормалізація м'язового тонусу (масаж).
• Розвиток артикуляційної моторики.
• Корекція дихання та голосу.
• Формування звуковимови.
• Розвиток фонематичного слуху та просодики (ритм, темп).

24. Розвиток постуральних механізмів

Це робота над правильною позою тіла (голови, шиї, тулуба) під час мовлення. Без контролю за поставою неможливо досягти правильного дихання та розслаблення м'язів мовленнєвого апарату.

25. Гальмування патологічних тонічних рефлексів

Використовуються спеціальні рефлекс-забороняючі пози (за методикою Бобат). Наприклад, зміна положення голови відносно тулуба для зниження спастичності артикуляційних м'язів.

26. Методи подолання гіперсалівації (слинотечі)

• Кріотерапія (стимуляція холодом).
• Логопедичний масаж.
• Навчання дитини ковтати слину за сигналом.
• Вправи на зміцнення м'язів губ та м'якого піднебіння.

27. Гіперкінези та їх гальмування

Гіперкінези — мимовільні рухи. Гальмування: досягається через загальну релаксацію, фіксацію голови у спеціальному підголівнику, використання вправ на обтяження (легкий опір рухам язика).

28. Типи масажу для нормалізації тонусу

• Класичний логопедичний масаж (погладжування, розтирання, розминання).
• Сегментарно-рефлекторний.
• Зондовий масаж (за Новіковою).
• Точковий масаж.

29. Вправи для розвитку мовленнєвого дихання

• Формування тривалого видиху ("Футбол", "Вертушка").
• Диференціація носового та ротового вдиху/видиху.
• Робота над м'яким видихом під час вимови голосних звуків.

30. Принципи розвитку артикуляційної моторики

• Системність (щодня).
• Поступовість (від простих рухів до складних).
• Наочність (використання дзеркала).
• Опора на збережені функції.

31. Завдання для розвитку дрібної моторики

• Стимуляція мовленнєвих центрів через проекційні зони кисті.
• Підготовка руки до письма.
• Розвиток точності та координації рухів пальців (пальчикова гімнастика, робота з дрібними предметами).

32. Ритмізація рухів у логопедичній роботі

Ритмізація — це узгодження рухів з певним темпом і ритмом. Проводиться через логопедичну ритміку (логоритміку):

• Виконання артикуляційних вправ під музику або метроном.
• Поєднання мовлення з рухами рук (пальчикові ігри з віршами).
• Відплескування або відстукування ритмічного малюнка слова.
• Крокування в такт вимові складів.

33. Міогімнастика та її значення

Міогімнастика — це система вправ, спрямованих на відновлення функцій м'язів щелепно-лицевої ділянки.

• Значення: Сприяє нормалізації тонусу м'язів губ, щік та язика, покращує змикання губ, допомагає виправити положення нижньої щелепи та сприяє правильному формуванню прикусу.

34. Сучасні технології при корекції дизартрії та анартрії

• Комп'ютерні програми: (наприклад, "Світ звуків") для візуалізації сили голосу та темпу мовлення.
• Біологічний зворотний зв’язок (БЗЗ): тренажери, що дозволяють дитині бачити на екрані параметри свого дихання чи м'язової активності.
• Електростимуляція: (наприклад, апарат "VocaSTIM") для стимуляції м'язів гортані та язика.
• Сенсорна інтеграція: робота з тактильними відчуттями для покращення кінестетики.

35. Основні завдання логопедичної роботи при ДЦП

• Нормалізація тонусу м'язів і мовленнєвого апарату.
• Гальмування патологічних рефлексів.
• Розвиток мовленнєвого дихання та голосу.
• Формування артикуляційного праксису.
• Розвиток фонематичного слуху та зв'язного мовлення.

36. Вплив тяжкості рухових порушень на програму при ДЦП

Тяжкість рухових розладів (спастичність, гіперкінези) визначає:

• Вибір пози: логопед підбирає рефлекс-забороняючу позицію.
• Темп роботи: при важких формах фокус зміщується на розвиток довербальної комунікації та вживання альтернативних засобів.
• Обсяг вправ: акцент на розслабленні, а не на активних рухах при високій спастиці.

37. Вправи на формування мовленнєвого дихання при ДЦП

• "Пасивне дихання": логопед ритмічно стискає грудну клітку дитини під час видиху.
• Видих через трубочку у воду (створення опору).
• Протяжна вимова голосних на видиху.
• Вправи на розслаблення діафрагми в положенні лежачи.

38. Труднощі формування голосу при ДЦП

• Афонія або дисфонія: через спазм м'язів гортані голос стає дуже тихим або різким.
• Порушення тембру: сильна назалізація (гугнявість).
• Монотонність: нездатність змінювати висоту і силу звуку через порушення іннервації.

39. Корекція артикуляційної моторики при ДЦП

Організовується етапно:

• Розслаблення м'язів шиї, плечового поясу та обличчя.
• Логопедичний масаж (розслабляючий або стимулюючий).
• Пасивна артикуляційна гімнастика (логопед рухає язиком дитини).
• Перехід до пасивно-активних та активних вправ.

40. Корекція фонетико-фонематичних порушень при ДЦП

• Використання тактильно-вібраційного методу (дитина торкається горла логопеда).
• Зоровий контроль (дзеркало, схеми артикуляції).
• Розвиток слухової диференціації звуків, які дитина не може вимовити.

41. Альтернативна і додаткова комунікація (АДК)

Це сукупність методів і засобів, які використовуються для спілкування з людьми, які не можуть розмовляти (або їх мовлення незрозуміле). Вона замінює або доповнює звичайне мовлення.

42. Засоби альтернативної комунікації

• Жести (адаптовані або спеціальні).
• Графічні символи: картки PECS, піктограми.
• Комунікативні дошки та книги.
• Високотехнологічні засоби: планшети зі спеціальним ПЗ (мови-символи), синтезатори мовлення.

43. Функції сім'ї при ДЦП

• Закріплююча: виконання щоденних вправ вдома.
• Комунікативна: створення середовища для спілкування.
• Психологічна: підтримка мотивації дитини.
• Контролююча: стеження за правильним положенням тіла та використанням навичок.

44. Важливість раннього втручання при ДЦП

Мозок дитини в ранньому віці має високу пластичність. Рання робота (до 1-3 років) дозволяє запобігти формуванню хибних мовленнєвих стереотипів, патологічних поз та вторинних затримок психічного розвитку.

45. Міждисциплінарна команда при ДЦП

Невролог, логопед, педіатр, психолог, фізичний терапевт (ерготерапевт), фахівець із сенсорної інтеграції, вчитель-дефектолог.

46. Визначення ринолалії

Ринолалія — це порушення тембру голосу та звуковимови, зумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату (незрощення піднебіння, губи) або функціональними розладами носового резонатора.

47. Етапи вивчення ринолалії

• Хірургічний: акцент лише на операціях по закриттю розщелин.
• Логопедичний: розробка методик виховання правильного дихання.
• Комплексний (сучасний): поєднання ранніх операцій, ортодонтичного лікування та логопедичної корекції з перших місяців життя.

48. Медична допомога при ринолалії

• Хірургічна: хейлопластика (губа), уранопластика (піднебіння).
• Ортодонтична: вирівнювання щелеп, закриття дефектів спеціальними пластинками (обтураторами).
• Отоларингологічна: лікування супутніх отитів.

49. Ендогенні фактори (внутрішні)

• Генетична спадковість (наявність розщелин у батьків).
• Біологічна неповноцінність статевих клітин.
• Вік батьків (старше 40 років).

50. Екзогенні фактори (зовнішні)

• Хімічні: ліки, алкоголь, паління, токсини.
• Біологічні: віруси (краснуха, грип) у 1-му триместрі вагітності.
• Фізичні: радіація, механічні травми плода.
• Психічні: сильні стреси матері.

51. Зміни голосоутворення при ринолалії

Голос стає слабким, сиплим, глухим. Характерний відкритий назалізм — надмірний резонанс носової порожнини, через що всі звуки набувають гугнявого відтінку.

52. Порушення резонаторної функції

Через відсутність бар'єру між ротовою та носовою порожнинами повітряний струмінь іде через ніс. Порушується баланс резонування, що викривлює акустичні характеристики голосних та приголосних звуків.

53. Класифікація ринолалій

• Відкрита: повітря вільно виходить через ніс (буває органічна і функціональна).
• Закрита: прохідність носа закрита (аденоїди, пухлини, набряк слизової).
• Змішана: поєднання закладеності носа та недостатності піднебінної завіски.

54. Особливості мовлення при «відкритій» ринолалії

• Сильна гугнявість.
• Вимова звуків супроводжується "хрюканням" або сопінням.
• Артикуляція зміщується назад у глотку (фарингеальна артикуляція).
• Приголосні звуки звучать слабко.

55. Порушення при «закритій» ринолалії

• Звуки [м], [н] замінюються на [б], [д].
• Мовлення звучить "як при сильному нежиті".
• Голос позбавлений дзвінкості, стає тьмяним.

56. Характеристика форм ринолалії

• Органічна відкрита: вроджені розщелини.
• Функціональна відкрита: після видалення аденоїдів або при млявості м'якого піднебіння.
• Органічна закрита: через аденоїди, викривлення перетинки.

57. Немовленнєві симптоми

• Порушення фізіологічного дихання (воно поверхневе).
• Зниження слуху (туговухість через отити).
• Особлива міміка (напруження крил носа при розмові).

58. Вплив на фізичний розвиток

Діти часто мають знижену вагу, слабкий імунітет через порушення дихання (кисневе голодування) та труднощі з харчуванням у немовлячому віці.

59. Особливості психічного розвитку

Часто спостерігається підвищена сором'язливість, дратівливість, замкнутість ("мовленнєвий негативізм") через усвідомлення свого дефекту.

60. Вплив на харчування й соматичний стан

Вроджені розщелини заважають створювати вакуум у роті, що унеможливлює нормальне смоктання. Їжа може потрапляти в дихальні шляхи, що викликає часті пневмонії та отити.

61. Напрямки логопедичної роботи при ринолалії

• Формування правильного ротового видиху.
• Зміцнення м'язів м'якого піднебіння.
• Корекція звуковимови (усунення назалізації).
• Розвиток фонематичного сприймання.

62. Етапи логопедичної корекції

• Доопераційний: підготовка м'язів, формування спрямованого видиху.
• Післяопераційний: розробка рубців піднебіння, постановка звуків, автоматизація правильного мовлення без назального відтінку.

63. Принципи реабілітації

Комплексність (лікар + логопед), послідовність, тривалість, індивідуальний підхід до анатомічних особливостей дитини.

64. Методи подолання відкритої ринолалії

• Дихальні вправи (розділення вдиху носом і видиху ротом).
• Масаж м'якого піднебіння.
• Вправи на розрізнення ротового та носового резонування.
• Постановка звуків з опорою на "ротові" звуки ([ф], [п]).

65. Методи корекції закритої ринолалії

• Усунення причини (лікування аденоїдів).
• Вправи на розвиток носового дихання.
• Спеціальна гімнастика для підняття піднебінної завіски.

66. Фактори сприятливого прогнозу

Вчасна хірургічна операція (до початку активного формування мовлення), відсутність зниження слуху, нормальний інтелект, активна участь батьків у корекції.

67. Профілактика ринолалії

• Охорона здоров'я жінки під час вагітності (особливо в перші 2-3 місяці).
• Уникнення інфекцій, токсинів.
• Медико-генетичне консультування родин із групи ризику.

68. Принципи логопедичного обстеження при ринолалії

• Комплексність: врахування анатомічних даних (стан рубців, піднебіння) та функціональних можливостей.
• Системність: аналіз взаємозв’язку між диханням, голосом та артикуляцією.
• Динамічність: оцінка стану мовлення до та після оперативного втручання.
• Врахування компенсаторних механізмів: виявлення того, як дитина намагається замістити дефіцитарні звуки (наприклад, горловою вимовою).

69. Методики оцінки резонаторної функції

• Проба Гютцмана: дитину просять вимовляти голосні [а] та [і], по черзі затискаючи та відкриваючи ніздрі. При відкритій ринолалії чутна суттєва зміна тембру.
• Дзеркальна проба: під ніс підносять холодне дзеркало; при вимові ротових звуків воно не має запотівати.
• Манометрія: вимірювання повітряного тиску в ротовій та носовій порожнинах.

70. Визначення ФФНМ

Фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення (ФФНМ) — це порушення процесів формування експресивного мовлення у дітей з різними мовленнєвими розладами внаслідок дефектів сприймання та вимови фонем.

71. Ознаки порушення фонематичного сприймання при ФФНМ

• Недиференційована вимова пар або груп звуків (один звук замінює кілька інших).
• Заміни звуків (складніші замінюються легшими, наприклад [ш] на [с]).
• Змішування звуків (в одних словах вживає правильно, в інших — ні).
• Труднощі у розрізненні опозиційних фонем (дзвінкі-глухі, тверді-м’які).

72. Дослідження фонематичної уваги

Використовують ігрові прийоми:

• "Спіймай звук": дитина має плеснути в долоні, коли почує заданий звук серед інших.
• Виділення звуку на фоні складу або слова.
• Реакція на неправильно вимовлене логопедом слово.

73. Оцінка фонематичної пам'яті

Проводиться через відтворення рядів стимулів:

• Повторення ланцюжків складів (наприклад: ба-па-ба, са-ша-са).
• Запам'ятовування та повторення серії слів, схожих за звуковим складом (наприклад: маг-бак-рак). Критерієм є кількість правильно відтворених елементів та збереження їх послідовності.

74. Порушення слухового контролю при ФФНМ

Дитина не помічає помилок у власному мовленні. Її слуховий образ слова ("як треба сказати") розмитий, тому вона не порівнює свою вимову з еталоном дорослого, що робить дефект стійким.

75. Особливості фонематичних уявлень при ФФНМ

Фонематичні уявлення (здатність подумки уявити звуковий склад слова) у таких дітей обмежені. Вони важко підбирають слова на заданий звук, не можуть визначити наявність звуку в слові без його вимови вголос. 76. Ймовірне прогнозування у фонологічній системі Це здатність мозку передбачати наступний звук або слово на основі контексту та засвоєних мовних правил. При ФФНМ цей механізм порушений: дитина "не очікує" почути певну фонему, що уповнює процес сприймання мовлення. 77. Вплив на загальний мовленнєвий розвиток Порушення фонематичного слуху гальмує:

• Накопичення словникового запасу (дитина не розрізняє слова-пароніми).
• Формування граматики (не диференціює закінчення слів).
• Оволодіння грамотою (виникає дисграфія та дислексія).

78. Особливості пізнавальної діяльності при ФФНМ Інтелект зазвичай збережений, проте спостерігаються:

• Нестійкість уваги.
• Зниження обсягу вербальної пам'яті.
• Труднощі у виконанні багатоступеневих інструкцій.

79. Організація діагностичного обстеження ФФНМ Обстеження має бути індивідуальним і включати:

• Перевірку будови артикуляційного апарату.
• Дослідження вимови всіх груп звуків.
• Перевірку стану фонематичного сприймання, аналізу та синтезу.
• Аналіз складової структури слова.

80. Методи обстеження звуковимови

• Називання малюнків: на заданий звук у різних позиціях (початок, середина, кінець слова).
• Повторення речень: що містять слова зі звуками-антагоністами (наприклад, "Саша йде по шосе").
• Провокація спонтанного мовлення: бесіда або розповідь за картинкою.

81. Визначення рівня сформованості фонематичної системи Логопед оцінює, на якому етапі виникає збій:

• Рівень сприймання: чи чує дитина різницю між [с] та [ш]?
• Рівень аналізу: чи може виділити перший звук у слові?
• Рівень маніпуляції: чи може переставити звуки, щоб отримати нове слово?

82. Етапи корекції звуковимови при ФФНМ

• Підготовчий: розвиток слухової уваги та артикуляційна гімнастика.
• Постановка звуку: формування правильного укладу.
• Автоматизація: введення звуку в склади, слова, фрази.
• Диференціація: (ключовий етап для ФФНМ) розрізнення змішуваних звуків.

83. Прийоми формування фонематичного аналізу

• Виділення звуку на фоні слова (є чи немає).
• Визначення місця звуку (початок, середина, кінець).
• Повний послідовний аналіз (скільки звуків у слові "кіт"?).
• Використання схем-фішок.

84. Корекція навичок фонематичного синтезу

• "Збери слово": логопед називає окремі звуки ([к], [а], [ш], [а]), а дитина називає ціле слово.
• Додавання звуку: "Який звук треба додати до слова 'ро_а', щоб вийшло 'роса'?"
• Складання слів із розрізної азбуки.

85. Робота над розвитком слухового контролю

• Запис мовлення дитини на диктофон з подальшим прослуховуванням та аналізом помилок.
• Гра "Коректор": знайти помилку в спеціально викривленому мовленні ляльки.
• Виховання навички "попереджувального контролю" (подумай, як сказати, перш ніж говорити).

86. Вправи на формування фонологічних операцій

• Заміна звуку в слові (сон -> сом).
• Видалення звуку (хмара -> мара).
• Утворення ланцюжка слів, де кожне наступне починається на останній звук попереднього.

87. Засоби збагачення мовленнєвого досвіду Використання дидактичних ігор, читання художньої літератури з акцентом на звукову виразність, розширення знань про навколишній світ для активізації вживання нових слів зі складними звуками.
88. Типові помилки та їх корекція

• Заміни: (суба за шуба) — лікується диференціацією.
• Спрощення складів: (кату за кактус) — робота над ритмікою.

specs2.md

🗣️ Раннє втручання та логопедія

1. 📌 Поняття «раннє втручання» (РВ) та його значення

Раннє втручання — це комплексна міждисциплінарна послуга для дітей від народження до 4-х років, які мають порушення розвитку або ризик виникнення таких порушень, а також для їхніх родин. ▸Значення для дітей з ООП: РВ дозволяє максимально використати пластичність мозку в ранньому віці, запобігти інвалідизації, сприяти соціалізації дитини та забезпечити її право на виховання в сім'ї.

2. 💬 Сутність логопедичного аспекту РВ

Логопедичний аспект полягає не в "постановці звуків", а у розвитку комунікації. Це стимуляція довербальних форм (погляд, жест, міміка), розвиток розуміння мовлення, формування навичок годування (жування, ковтання) як бази для артикуляції та підтримка ініціативи дитини до спілкування.

3. ✅ Основні переваги послуги РВ

▸Сімейно-центрованість: допомога надається всій родині, а не лише дитині. ▸Нормалізація життя: родина вчиться жити звичайним життям, попри порушення розвитку дитини. ▸Профілактика: зменшення потреби у спеціальній освіті в майбутньому. ▸Природне середовище: послуга надається там, де дитині комфортно (вдома, на ігровому майданчику).

4. 👨‍👩‍👧 Завдання РВ на етапі роботи з сім'єю та дитиною

▸Встановлення партнерських стосунків із батьками. ▸Оцінка ресурсів родини та потреб дитини. ▸Навчання батьків методам стимуляції розвитку дитини в повсякденних справах (під час гри, годування, купання). ▸Психологічна підтримка батьків.

5. 🏠 Формування фасилітуючого середовища

Фасилітуюче середовище — це середовище, що полегшує розвиток. Воно включає: ▸Фізичний простір: адаптація іграшок, меблів. ▸Психологічний клімат: чуйність дорослого до сигналів дитини. ▸Соціальний аспект: створення ситуацій, де дитині необхідно проявити ініціативу для комунікації.

6. 🏥 Логопедичний компонент у медико-логопедичному просторі

Логопед у РВ виступає як фахівець із комунікації та годування. Він інтегрує знання про неврологічний статус дитини (медичний аспект) у стратегії розвитку мовлення (педагогічний аспект), створюючи єдиний маршрут допомоги.

7. 👩‍⚕️ Ключові функції фахівця команди РВ

▸Трансдисциплінарність: здатність працювати за межами своєї вузької спеціалізації. ▸Консультування: навчання батьків. ▸Оцінювання: проведення скринінгів та поглибленої діагностики. ▸Супровід (кейс-менеджмент): координація послуг для конкретної родини.

8. 📚 Знання та вміння логопеда в системі РВ

▸Знання онтогенезу (норм розвитку) дитини до 3 років. ▸Володіння техніками стимуляції довербальної комунікації. ▸Навички роботи з альтернативною комунікацією (жести, символи). ▸Вміння працювати з порушеннями харчування (терапія годування). ▸Навички консультування дорослих.

9. 🎓 Значення професійної підготовки фахівців РВ

Оскільки РВ базується на командній роботі, фахівець повинен розуміти психологію сім'ї, основи фізичної терапії та сенсорної інтеграції. Без спеціальної підготовки неможливо реалізувати сімейно-центрований підхід.

10. 🔍 Характеристика супервізії в РВ

Супервізія — це форма професійної підтримки, де досвідчений фахівець (супервізор) допомагає менш досвідченому проаналізувати складні випадки, подолати професійне вигорання та підвищити якість роботи з родинами.

11. 🎯 Цілі та завдання супервізії

▸Освітня: підвищення компетентності. ▸Підтримуюча: профілактика емоційного виснаження. ▸Контролююча: забезпечення дотримання стандартів РВ. ▸Аналітична: погляд на ситуацію в сім'ї "з боку".

12. 💡 Ефективні підходи до супервізії

▸Рефлексивна практика: спільний аналіз відеозаписів домашніх візитів. ▸Групова супервізія: обговорення кейсів у команді. ▸Індивідуальне наставництво.

13. 👶 Теорія мовленнєвого розвитку дитини 1-го року життя

Поділяється на домовленнєві етапи: ▸Крик (з народження) — перша форма комунікації. ▸Гуління (2-4 міс.) — протяжні голосні. ▸Лепет (6-8 міс.) — повторювані склади (ба-ба-ба). ▸Перші слова (близько 12 міс.) — поява слів із значенням.

14. 🌱 Роль передумов мовленнєвого розвитку у немовляти

Передумови — це фундамент: ▸Слухова увага: реакція на голос. ▸Зоровий контакт: здатність стежити за обличчям. ▸Розділена увага: здатність разом з дорослим дивитися на один предмет. ▸Імітація: здатність повторювати рухи та звуки.

15. 🧒 Розвиток мовлення у віці 1-2 років

▸Перехід від окремих слів до фразового мовлення (речення з 2-х слів). ▸Активне засвоєння назв предметів (іменники). ▸Поява вказівного жесту як засобу уточнення мовлення. ▸Розуміння простих інструкцій ("Дай м'яч").

16. 🗣️ Мовленнєвий розвиток дитини у віці 2-3 років

▸Словниковий вибух: різке збільшення кількості слів. ▸Поява граматичних категорій (число, відмінок). ▸Дитина починає використовувати займенник "Я". ▸Поява запитань "Що це?", "Де?".

17. 📈 Основні етапи дозрівання мовленнєвого апарату

▸Внутрішньоутробний: закладка структур. ▸Ранній постнатальний: перехід від смоктання до жування (зміцнення м'язів). ▸Період зміни прикусу: формування артикуляційної точності. ▸Дозрівання кіркових центрів мовлення: (зона Брока та Верніке).

18. 🫁 Будова мовленнєвого апарату

Складається з двох частин: ▸Центральна: кора ГМ, підкіркові вузли, провідні шляхи, ядра нервів. ▸Периферична: ▸Дихальний відділ (легені, бронхи, діафрагма). ▸Голосовий відділ (гортань із голосовими складками). ▸Артикуляційний відділ (язик, губи, щелепи, піднебіння).

19. ⚙️ Функції структур мовленнєвого апарату

▸Легені: створення повітряного струменя. ▸Гортань: перетворення струменя на голос (фонування). ▸Порожнина рота та носа: резонатори, що надають голосу тембру. ▸Язик, губи: формування конкретних звуків (артикуляція).

20. 🧠 Нейрофізіологічні механізми формування мовлення

Мовлення базується на складних рефлекторних зв'язках. Включає аферентні (сприймання звуку та відчуття м'язів) та еферентні (передача рухових команд від мозку до м'язів) шляхи. Ключову роль відіграють слуховий, зоровий та руховий аналізатори.

21. ⚠️ Актуальність супроводу при коморбідних порушеннях

Коморбідність — це наявність двох або більше порушень (наприклад, ДЦП + розлади аутичного спектра). Логопедичний супровід тут критичний, бо мовленнєвий дефект ускладнюється інтелектуальними або сенсорними проблемами, що вимагає специфічних методик.

22. 📋 Визначення логопедичного супроводу при коморбідності

Це динамічна система професійної діяльності логопеда, спрямована на створення умов для комунікативного розвитку дитини з урахуванням взаємовпливу різних первинних порушень.

23. 📖 Теоретико-методологічні засади супроводу при коморбідності

▸Системний підхід: розгляд порушення як складної структури. ▸Принцип компенсації: опора на збережені аналізатори. ▸Індивідуалізація: програма під конкретне поєднання діагнозів.

24. 🚧 Бар'єри впровадженню логопедичного супроводу

▸Медична модель: коли лікують діагноз, а не розвивають дитину. ▸Нестача кадрів: дефіцит фахівців, навчених РВ. ▸Територіальна недоступність: відсутність центрів РВ у сільській місцевості. ▸Психологічна неготовність батьків.

25. 🤝 Роль міжгалузевої взаємодії

Це співпраця сфер медицини, освіти та соціального захисту. Без обміну інформацією між лікарем (діагноз) та логопедом (корекція) допомога буде неефективною та фрагментарною.

26. 🧩 Концептуальні засади організації супроводу

▸Пріоритет розвитку комунікативної функції над звуковимовою. ▸Впровадження АДК (альтернативної комунікації) на ранніх етапах. ▸Безперервність супроводу при переході з РВ до дитячого садка.

27. ❓ Основні причини порушень мовлення у ранньому віці

▸Генетичні синдроми. ▸Органічні ураження ЦНС (гіпоксія, травми). ▸Сенсорні дефіцити (зниження слуху). ▸Соціальна депривація: відсутність спілкування з дитиною в родині.

28. 🚨 Симптоми ризику порушень мовлення у немовляти

▸Відсутність крику при народженні. ▸Мляве смоктання, постійне поперхивание. ▸Відсутність реакції на голос матері (після 1 міс.). ▸Відсутність гуління (до 4-6 міс.) або лепету (до 9 міс.). ▸Відсутність вказівного жесту (до 12 міс.).

29. 📊 Класифікація мовленнєвих порушень у дітей раннього віку

У ранньому віці порушення часто мають недиференційований характер: ▸Затримка мовленнєвого розвитку (ЗМР): відставання від норми за термінами появи слів/фрази при збереженому інтелекті та слуху. ▸Спадкове/первинне недорозвинення: зумовлене генетичними чинниками. ▸Вторинні порушення: мовлення страждає внаслідок ураження слуху, зору, інтелекту або РАС. ▸Сенсомоторні порушення: дизартрія, анартрія (порушення іннервації).

30. 🔬 Діагностичні критерії порушень мовлення у ранньому віці

▸Відсутність або бідність довербальних реакцій (гуління, лепет). ▸Відсутність вказівного жесту після 12 місяців. ▸Обмежений обсяг розуміння зверненого мовлення. ▸Відсутність фразового мовлення до 2 років. ▸Стійка відсутність зорового контакту під час спроби спілкування.

31. 🔎 Диференціальна діагностика у ранньому втручанні

Це процес розмежування схожих станів для встановлення точного діагнозу. Логопед має відрізнити: ▸Первинну затримку мовлення від аутизму. ▸Мовленнєві порушення від інтелектуальної недостатності. ▸Педагогічну занедбаність від органічного ураження мозку. ▸Порушення слуху від порушення розуміння мовлення (сенсорна алалія).

32. 🔗 Причини порушення розвитку (1–3 роки)

▸Біологічні: наслідки гіпоксії, недоношеність, метаболічні розлади, нейроінфекції. ▸Соціальні: гіперопіка або дефіцит спілкування (госпіталізм), несприятливе мовленнєве середовище.

33. 🧩 Типологічні труднощі дітей із ООП (1–3 роки)

Труднощі у самообслуговуванні, порушення сенсорної обробки (гіперчутливість), затримка моторного розвитку, труднощі у соціальній взаємодії з однолітками, емоційна нестабільність.

34. 📉 Показники затримки психофізичного розвитку (ЗПР)

▸Пізнє оволодіння навичками тримання голови, сидіння, ходьби. ▸Відсутність пізнавального інтересу до іграшок. ▸Труднощі у формуванні предметних дій (не може зібрати пірамідку після 1.5 року). ▸Емоційна монотонність.

35. 🗣️ Мовленнєві порушення у дітей 1–3 років

Характеризуються відсутністю загальновживаних слів, використанням лише лепетних слів, порушенням складової структури. Часто супроводжуються порушенням праксису (незграбністю).

36. 🧩 Ранні прояви РАС (до 3 років)

▸Уникання зорового контакту ("прозорий погляд"). ▸Відсутність відгуку на ім'я при збереженому слуху. ▸Стереотипні рухи (махи руками, кружляння). ▸Відсутність імітації (не повторює "ладусі", не махає "па-па"). ▸Специфічні інтереси (грає лише колесом машинки).

37. 👂 Розвиток дітей із порушенням слуху у ранньому віці

Лепет з’являється, але згасає після 7–8 місяців, оскільки дитина не чує себе. Дитина надмірно реагує на вібрацію та зорові стимули. Без раннього протезування (кохлеарна імплантація/слухові апарати) мовлення не формується.

38. 👁️ Розвиток дітей із порушенням зору у ранньому віці

Труднощі у формуванні просторових уявлень. Мовлення може бути формально правильним, але дитина не співвідносить слова з реальними об’єктами (вербалізм). Характерна затримка в оволодінні ходьбою через страх простору.

39. 📝 Методи обстеження мовлення дітей раннього віку

▸Спостереження за дитиною в грі. ▸Анкетування батьків (наприклад, шкали KID або CDI). ▸Використання скринінгових тестів (M-CHAT для аутизму). ▸Провокація мовлення через ігрові ситуації.

40. 📋 Алгоритм надання послуги раннього втручання

▸Первинний запит (звернення сім'ї). ▸Первинна зустріч та оцінка. ▸Поглиблене обстеження міждисциплінарною командою. ▸Розробка Індивідуальної програми раннього втручання (ІПРВ). ▸Реалізація програми через домашні візити або заняття в центрі. ▸Оцінка результатів та перегляд програми.

41. ✅ Критерії ефективності програми РВ

▸Досягнення цілей, поставлених в ІПРВ. ▸Підвищення компетентності батьків. ▸Покращення якості життя родини. ▸Активна участь дитини в житті громади.

42. 🏠 Принципи організації корекційного середовища в родині

Безпека, доступність іграшок, відсутність надмірних зорових стимулів (візуальний шум), сталість режиму дня, інтеграція вправ у рутину (логопедія під час одягання чи обіду).

43. 👀 Сприймання та його вплив на мовлення

Сприймання (зорове, слухове, тактильне) є основою для формування образу предмета. Якщо дитина не може виділити ознаки предмета (колір, форма), вона не зможе засвоїти слово, що його позначає.

44. 💭 Особливості мислення дітей раннього віку

Мислення є наочно-дієвим. Дитина пізнає світ через безпосередню маніпуляцію предметами (розбирає, кидає, кусає). Мовлення допомагає закріпити результат дії.

45. 🧠 Розвиток пам'яті у ранньому віці

Пам'ять має переважно мимовільний характер. Значення для мовлення: накопичення пасивного словника та здатність відтворювати послідовність звуків у слові.

46. 🎯 Розвиток уваги у дітей раннього віку

Увага нестійка, короткочасна (5–10 хвилин). Переважає мимовільна увага до сильних подразників. Завдання РВ — розвивати спільну увагу (дорослий – дитина – предмет).

47. 🔗 Взаємозв'язок психічних функцій і мовлення

Мовлення — це верхівка айсберга. Воно не розвивається без фундаменту: сприймання, уваги, пам'яті та емоційного контакту. Будь-яка затримка в цих функціях веде до порушення мовлення.

48. 🎯 Принципи встановлення цілей ІПР

▸SMART-принципи (конкретність, вимірюваність). ▸Актуальність для родини (батьки самі обирають, що зараз важливо). ▸Орієнтація на функціональність (вміння попросити пити важливіше за знання кольорів).

49. ⚠️ Рання симптоматика порушень психічного розвитку

Млявість або надмірна збудливість, відсутність інтересу до обличчя дорослого, затримка в розвитку маніпулятивної гри, порушення сну та апетиту.

50. 🧩 Причини РАС та підходи до РВ

▸Причини: Генетичні мутації, порушення синаптичних зв'язків у мозку. ▸Підходи: Прикладний аналіз поведінки (ABA), методики Floortime (слідування за інтересом дитини), TEACCH (структурування середовища).

51. ⚖️ Етико-деонтологічні аспекти роботи логопеда

Конфіденційність, партнерство, повага до вибору сім'ї, безоціночне судження, підтримка надії, але з дотриманням професійної чесності щодо прогнозів.

52. 💔 Психологічні особливості батьків дітей із ООП

Стан хронічного стресу, відчуття провини, тривога за майбутнє, соціальна ізоляція. Проходять етапи: шок, заперечення, гнів, депресія, прийняття.

53. 😰 Джерела стресу у батьків

Постійна фізична втома, фінансові труднощі, непередбачувана поведінка дитини, негативна реакція оточення, необхідність постійного вибору між фахівцями.

54. 👨‍👩‍👧 Підходи до логопедичного супроводу сім'ї

▸Коучинг: логопед навчає батьків, як працювати з дитиною. ▸Емоційна підтримка: вислуховування батьків. ▸Надання інформації: пояснення суті порушення.

55. 🏠 Роль організації простору у розвитку мовлення

Простір має стимулювати комунікацію. Наприклад, якщо іграшка стоїть на високій полиці, дитина змушена звернутися до дорослого за допомогою (використання "комунікативних пасток").

56. 🪞 Створення домашнього логопедизованого простору

Маркування коробок з іграшками піктограмами, виділення зони для читання, використання візуальних розкладів, наявність дзеркала на рівні очей дитини.

57. 🧸 Критерії підбору іграшок

Відповідність віку, безпека (нетоксичність), багатофункціональність, реалістичність (корова має бути схожою на корову), стимуляція різних сенсорних систем.

58. 🎨 Бізіборди, сенсорні килимки, лепбуки

▸Бізіборди: розвиток дрібної моторики та логіки. ▸Сенсорні килимки: стимуляція тактильної системи. ▸Лепбуки: систематизація знань, розвиток словника через наочність.

59. 🌈 Сенсорний розвиток та еталани

Сенсорні еталани (колір, форма, розмір) — це "окуляри", через які дитина бачить світ. Їх засвоєння дозволяє дитині класифікувати предмети та називати їх властивості, що збагачує прикметниковий словник.

60. 🛠️ Методичний інструментарій логопеда

▸Логоритміка: поєднання слова, музики та руху. ▸Sand-play: розвиток мовлення через гру з піском (зняття напруги). ▸Джекі Сілберг: використання коротких пісеньок та ігор для стимуляції перших звуків та слів. ▸Артикуляційна моторика: ігрові вправи для губ та язика ("Мавпочка", "Слоник").